Флоранс Барретт-Хілл
Ця стаття дозволить вам отримати більш глибокі знання в галузі фізіології сухої шкіри і краще зрозуміти принцип дії кремів, які ви використовуєте.
Шкіра – це фізичний бар'єр між організмом та навколишнім середовищем. Порушення в захисних системах шкірного покриву та його фактичні пошкодження можуть спричинити сухість та дерматит під впливом води, мила, хімікатів та суворих кліматичних умов.
Усунення пошкоджень за допомогою кремів можливе завдяки фізичній та хімічній взаємодії між інгредієнтами та захисними системами шкіри. Це складні для розуміння механізми, а тому необхідно мати великі знання про структуру та функції шкіри, щоб зрозуміти, чи зможе крем покращити її стан.
Фізіологія шкіри: основи будови та функціонування
Два основні структурні шари шкіри – це дерма та епідерміс (малюнок 1).
Епідерміс є зовнішнім шаром, який служить фізичним та хімічним бар'єром між внутрішнім середовищем організму та навколишнім середовищем. Дерма – це глибокий шар, який забезпечує структурну підтримку шкіри.
Епідерміс та роговий шар: будова та регенерація клітин шкіри
Епідерміс складається з декількох шарів клітин, що постійно оновлюються. Клітини з'єднуються з допомогою білкових містків – десмосом. Нижній шар, прилеглий до дерми, складається із здатних до регенерації базальних клітин. За допомогою напівдесмосу вони пов'язані з дермічною епідермальною мембраною.
Кератиноцити – основний тип клітин епідермісу, що утворюються в базальному шарі, трохи вище від дерми. Це метаболічно активні клітини з нормальними складовими, такими як ядро та цитоплазма. Кератиноцити виконують багато важливих функцій, включаючи виробництво кератину структурних білків. У міру того, як кератиноцити просуваються вгору через епідерміс, вони перетворюються на нежиттєздатні корнеоцити у зернистому шарі. Корнеоцити не мають ядра та клітинної структури. Форма корнеоцитів та їх кератинова структура дозволяють зробити роговий шар більш міцним. Усього налічується 10-30 прилеглих один до одного шарів корнеоцитів.
Товста шкіра долонь та підошв має найбільшу кількість шарів пов'язаних між собою корнеоцитів. Зв'язок між ними забезпечується за допомогою білкових містків, які називаються десмосомами.
Подвійний шар ліпідів оточує клітини в екстрацелюлярному просторі. Утворена в результаті структура є природним фізичним бар'єром, здатним утримувати вологу.
Філагрін: розпад клітин епідермісу
У процесі дозрівання живі клітини, що переміщаються до рогового шару, починають групувати білкові гранули.Ці гранули можна виявити в зернистому шарі шкіри, а складаються вони з білка під назвою філагрин. У клітинах зернистого шару починається синтез філагріну та кератину: отримана в результаті сполука стійка до протеолітичного розпаду. По мірі того, як клітини, що дегенерують, переміщаються до зовнішнього шару шкіри, ензими розщеплюють кератин-філагінову сполуку. Філагрін виявляється поза корнеоцитом, а гідрофільний кератин залишається всередині клітин рогового шару. Коли шкіра стає менш вологою, спеціальні протеолітичні ферменти починають подальше розщеплення філагріну на вільні амінокислоти.
Природний зволожуючий фактор: природна здатність шкіри утримувати вологу
Вільні амінокислоти присутні у роговому шарі епідермісу поряд з такими біохімічними речовинами, як молочна кислота, солі та сечовина. У сукупності ці речовини є «природним зволожуючим фактором» (NMF), вонигідроскопічні, тобто відповідають за підтримку вологості та пружності шкіри за допомогою залучення та утримання рідини. У нормі вміст води у роговому шарі становить близько 30%.
Розщеплення філагріну на амінокислоти відбувається лише в сухій шкірі, що служить для регуляції осмотичного тиску і кількості рідини, що утримується. Потреба розщеплення філагріну за вологих погодних умов нижча, ніж за сухих.
Формування природного зволожуючого фактора шкіри:
1. Дозрівання та диференціювання епідермальних клітин у середньому шарі шкіри
2. Білок філагрин групується в гранули в зернистому шарі шкіри
3. Філагрін з'єднується з кератином, утворюючи стійку до протеолітичного розпаду сполуку
4. Клітини втрачають свою звичну структуру і стають корнеоцитами, насиченими білками кератину/філагріну
5. Корнеоцити переміщуються у зовнішній шар шкіри
6. Ферменти розщеплюють з'єднання кератин/філагрин на вихідні елементи. Низький вміст води у роговому шарі активує протеолітичні ферменти
7. Філагрін розщеплюється на вільні амінокислоти
8. Поряд з іншими речовинами амінокислоти належать до природних факторів зволоження.
9. Вони утримують рідину, щоб відновити нормальний рівень вологості
Десквамація (лущення шкіри)
Десквамація також відіграє важливу роль у збереженні м'якості шкіри. Це ферментативний процес руйнування десмосом, білкових сполук між корнеоцитами та їх подальше відлущування.
Протеолітичні ферменти не тільки беруть участь у створенні амінокислот під час розщеплення філагрина, а й відповідають за лущення в добре зволоженому роговому шарі. Ці ферменти знаходяться усередині клітин. При нестачі води процес відшаровування клітин не відбувається належним чином, внаслідок чого шкіра стає товстою, сухою, грубою та шорсткою.
Між утворенням корнеоцитів та їх відлущуванням існує природний баланс. Збільшення числа вироблених клітин (при такому розладі, як псопіаз) або недостатнє лущення (наприклад, при іхтіозі) ведуть до скупчення клітин на поверхні шкіри, через що вона стає грубою та сухою.
Десквамація клітин
1. Здорові корнеоцити у зволоженому роговому шарі
2. Протеолітичні ферменти розщеплюють білкові сполуки між клітинами
3. Корнеоцити відлущуються
4. Шкіра залишається в нормальному стані, не утворюючи сухих лусочок.
Міжклітинні ліпіди
Щоб зрозуміти, які процеси задіяні для збереження вологої та еластичної шкіри, необхідно враховувати останній фактор, а саме функціонування міжклітинних ліпідів.
Ліпіди утворюють багатошарову структуру – прилеглі один до одного ліпідні бішари, що оточують корнеоцити і утримують рідину всередині цієї конструкції. Ліпіди виробляються в процесі деградації клітин у зернистому шарі шкіри (аналогічно білковим гранулам). Особливі ліпоїдні сполуки, які називають пластинчастими гранулами, виділяються деградуючими клітинами в позаклітинний простір. Вивільнення ліпідів також походить з колишніх клітинних мембран. До складу ліпідів, що виділяються, входять холестерин, жирні кислоти і сфінголіпіди.
Церамід, тип сфінголіпіду, що отримується з пластинчастих гранул, є одним з найважливіших компонентів, що відповідають за утворення багатошарових ліпідних структур.
Ліпіди утримують молекули води у своєму гідрофільному (поглинаючому воду) прошарку.
Сформований навколо корнеоцитів ліпідний пласт служить непроникним бар'єром для виходу води з рогового шару, а також запобігає вимиванню природних зволоження факторів з поверхневих шарів шкіри.
Після 40 років спостерігається різке скорочення кількості міжклітинних ліпідів, що робить шкіру сприйнятливішою до нестачі вологи.
Формування шару міжклітинних ліпідів
1. Ліпіди утворюють гранули у зернистому шарі шкіри.
2. Ліпіди потрапляють у міжклітинний простір у процесі дегенерації клітин у зернистому шарі.
3. Ліпідні гранули та ліпіди, звільнені в ході дегенерації клітин, з'єднуються разом, щоб утворити міжклітинну ліпідну структуру.
4. Ліпідний шар, що оточує корнеоцити, є непроникним бар'єром і утримує вологу.
Завдяки спільній роботі міжклітинних ліпідів та корнеоцитів, що містять білки та природні зволожуючі фактори, формується ефективний бар'єр, здатний затримувати вологу та запобігати її витоку, а тканини при цьому зберігають свою еластичність. Захисні сили захищають шкіру від пересихання та негативного впливу навколишнього середовища.
Подразники та пошкодження шкірного бар'єру
Основний фактор, відповідальний за сухість, шорсткість шкіри та дерматит, може бути пов'язаний із витіканням рідини з рогового шару. Цей процес називається трансепідермальною втратою вологи (ТЕВВ, дегідратацією шкіри).
Клітини рогового шару одержують воду з дерми та навколишнього середовища. Вода пом'якшує шкіру, робить її гладкою та еластичною. Причиною дегідратації шкіри можуть стати зовнішні фактори.
Рівень вмісту води у роговому шарі коливається залежно від рівня вологості довкілля. Шкіра особливо схильна до втрати води під впливом холоду, вітру та сухих погодних умов. Інші зовнішні фактори здатні пошкоджувати бар'єр рогового шару за допомогою денатурації кератину, усунення природних зволожуючих факторів та порушення ліпідних бішарів. До цих факторів належить і використання розчинників, миючих засобів та інших речовин, що подразнюють шкіру, а також зловживання милом та водою.
Серйозність пошкодження залежить від типу та сили впливу подразнюючих факторів. Подразником є будь-який агент, здатний завдати шкоди при достатній концентрації та тривалості контакту. Іноді необхідна повторна або триваліша дія, щоб пошкодження стало помітним.
Люди, які піддаються постійному контакту з засобами для чищення та водою, – медичні працівники, перукарі, співробітники громадського харчування, бармени та мийники посуду – можуть спостерігати значні зміни в стані своєї шкіри. Вода при цьому є слабким подразником.
Парадоксальним чином частий контакт з водою призводить до ТЕПЗ, викликаючи втрату розчинних зволожуючих факторів та деяких захисних ліпідів.
Внаслідок постійної гідратації під впливом води:
• у шкіру проникають сторонні субстанції;
• збільшується ризик алергічних реакцій та контактного дерматиту;
• відбуваються зміни в природному шкірному середовищі, яке може стати благотворним ґрунтом для розмноження хвороботворних організмів.
Ці фактори є корисними поверхнево-активними засобами, які видаляють зовнішні забруднення, бактерії, шкірні олії, піт та відмерлі клітини шкіри. Частий і тривалий контакт з подібними очищаючими засобамивикликає денатурацію шкірних білків, руйнування ліпідних бішарів, усунення природних зволожуючих факторів і погіршення зчеплення клітин. Тепла вода може посилити подразнюючу дію засобів для шкіри, збільшуючи їх поглинання при більш високих температурах. У цьому випадку посилюється несприятливий вплив на захисні ліпіди.
Кінцевим результатом тривалого контакту з водою та очищаючими засобами є зміни вологоутримуючої здатності епідермісу та посилення ТЕПВ. Суха і шорстка шкіра менш пластична і більшою мірою схильна до фізичних ушкоджень.
Також існують і ендогенні фактори, які роблять шкіру людини більш сприйнятливою до зовнішнього впливу. До цих факторів належать діючі шкірні захворювання на кшталт псоріазу та екземи, вроджені розлади (іхтіоз), схильність до шкірних захворювань у минулому (атопічний дерматит), чутливість шкіри та/або старіння.
Ендогенні фактори можуть посилювати ситуацію та збільшувати ризик розвитку дерматиту.
На закінчення, контакт з подразниками, що викликає трансепідермальну втрату вологи, порушує захисну функцію рогового шару та знижує його здатність оберігати шкіру від впливу зовнішнього середовища. Чим інтенсивніше діє очищаючий засіб або розчинник, і чим триваліший контакт з ним, тим швидше шкіра втрачає вологу, захисні ліпіди, білки та природні зволожуючі фактори. При зниженій вологості ензими не можуть нормально функціонувати, забезпечуючи лущення корнеоцитів.
Якщо вміст води у шкірі становить менше 10%, її внутрішні процеси порушуються, що викликає появу тріщин, робить шкіру сухою, грубою та менш еластичною.
За матеріалами http://beautymagonline.com
Про автора:
Флоранс Баретт-Хілл є провідним австралійським фахівцем у галузі косметології та практикуючим педагогом з більш ніж 30-річним стажем роботи.
Вона також займається науковими дослідженнями та публікує наукові статті у міжнародних виданнях. Теми її робіт охоплюють всі аспекти професійної косметології та медичного догляду за шкірою.
Її популярна книга Advanced Skin Analysis (ISBN 0-476-00665-1) використовується як освітній інструмент фахівцями у 18 країнах по всьому світу. З 2013 року Флоранс Барретт Хілл є головою виконавчої ради Міжнародної Асоціації прикладної корнеотерапії. http://corneotherapy.org